за працею. але вона така солодка, коли робиш її у Львові. він у таку пору насправді чудовий, що не бісять навіть тисячі туристів (як я:), львівський гламур і величезні дорогі авто на вузеньких вуличках. і мені знову захотілось туди переїхати. колись на кілька місяців я так і зроблю. але для назавжди він втратить свій шарм.
ще було багато чудового ( Read more... )

дозволити собі 10 тисяч невдач, дати право на дискомфорт. щоби не бути однією з 86 % тих, хто ніколи не зміниться.

Click to view

коли вдається те, над чим так довго працювала. вже здавалося не вийде ніколи. вже почала закидати цю справу, вважати марнотратною для мого часу. страх переливався у паніку, вона - у самоїдство. а тут не звичні обставини, що не сковують, сюрреалізм, який дозволяє робити і бути ким завгодно. виходиш за межі, не потрібно тримати себе в соціальних ( Read more... )

одна хороша знайома живе за таким принципом: якщо я за день нічого не дізналася нового чи не навчилася, значить він пройшов дарма. хороша мотивація. так і я намагаюся чогось нового дізнатися чи збагнути, когось чи щось у собі перебороти. раз за разом, клаптик за клаптиком стаєш кращим, розвиваєшся ( Read more... )

перемагати свої страхи - це така довга і марудна робота. а ще ж вони так тривало засідали у твоїй голові, що стали якимись рідними і ти вже не усвідомлюєш себе без них. мовляв, краще залишити все на своїх місцях. але ж мені нравиця придумувати собі проблеми і перешкоди, тільки так відбувається розвиток уперед, коли вже німагу і ніхачю не працює, бо ( Read more... )

коли стаєш на сходинку того шляху, про який давно мріяв, починаєш робити те, що завжди хотів, повторно, може, й з удвічі більшою інтенсивністю тебе захоплює паніка і сумніви. рішення не мають поворотної дії. не буде сенсу жалкувати і займатися самоїдством після. тому краще зрозуміти, що гра не варта того, краще вже зараз на початку розвернутися і ( Read more... )

щодня мушу якось наткнутися на фразу на кшталт: живемо тільки раз, треба робити те, що подобається. на лекції про нові медіа Собчак каже, що треба знайти таку сферу, в якій зможеш із задоволенням працювати 20 годин на добу, тоді будеш успішним. коли виконуєш те, що не подобається, робота стає посередньою. Вакарчук каже, що пише пісні для себе. 11 ( Read more... )

її прихід я відчуваю задовго до.. найбільше її люблю. особливо теплі барви. червоний, багряний, колір бурштину. застиглу таємничість, насторожливу тишу й спокій. як у фільмі Бартона "Сонна Лощина". коли відчуваєш: може трапитися все, що завгодно, а ніхто й не підозрює. призупиняється рух. всі збавляють інстинкти і ховаються у своїх нірках. восени, ( Read more... )

саме останні дні у мене усередині великі зміни. декілька подій. ..я мушу дати собі шанс. скільки вже разів я відхилялася на кілька кроків убік. шукаючи розумний баланс усього того, що міститься у мені, але не визначає оту мою цілісність, самобутність. і я собі все планую прийти до неї. але колись. через інші стежки, такі ж тернисті і звивисті, але ( Read more... )

звісно ці істини прості й банальні, зустрічаються у тисячі книжках, але чомусь мало хто подібним керується. я у тому ж числі. якось постійно все ускладнюю, надумую, накручую. а все насправді просто. і воно найважливіше.

З книги Dan Millman 'Way of the Peaceful Warrior':

1. Завжди щось відбувається. Немає звичайних моментів.

2. Воїн не ідеальний, ( Read more... )